Після блискучого успіху «Спитайте Мієчку» і «Драбина» Євгенія Кузнєцова повертається з новим романом — «Вівці цілі». І ця назва — не випадкова. Вона не про ідилію, а про болісну мудрість компромісів, коли хочеться зберегти все: і правду, і ніжність, і себе.
Про що книга?
Це історія родини, яка на перший погляд здається цілком звичайною, але в кожного з її членів — власна глибока драма, приховані емоційні тріщини та незавершені розмови. Головна героїня - Яна повертається до села після початку війни, щоб... збирати етнографічний матеріал. Тут, у батьковому домі, вона намагається зрозуміти себе, близьких і той світ, який стрімко змінюється. Тут вона зустрічає Максима і всю його різнокаліберну сім'ю. Що з того вийде?
Жіночі голоси
Як і в попередніх книгах авторки, тут багато чуттєвого жіночого погляду на сучасність, на родинні стосунки, на пам’ять, що болить і не відпускає. Але особливість цього роману — у великій кількості «мовчань», підтекстів, недомовлених слів, що іноді говорять більше за самі діалоги.
Тиха глибина тексту
«Вівці цілі» — це не динамічний роман, не трилер і не мелодрама. Це книга, яка проникає в душу поволі, як ранкове світло крізь мереживо фіранки. Це проза тиші й внутрішньої роботи. Саме тому після останньої сторінки хочеться помовчати.
Стиль, який не відпускає
Письмо Кузнєцової — самобутнє, живе, тонке й дуже українське. В її текстах можна і сміятись до сліз, і журитись до глибини серця — так вона майстерно балансує між драмою й іронією, між буденністю й філософією. І все це — без жодної фальші. Її стиль захоплює й не відпускає до останньої сторінки.
Чому варто прочитати?



"Не завжди треба кричати, щоби бути почутим. Іноді тиша говорить гучніше."
Запрошуємо до читання нового роману Євгенії Кузнєцової.
Дякуємо Вам за увагу до публікацій нашого блогу! Долучайтесь до нас у соціальних мережах! Будемо щасливі бачити Вас також серед постійних читачів (сайдбар членів блогу ліворуч).
Немає коментарів:
Дописати коментар