вівторок, 6 жовтня 2015 р.

Країна загартованавана болем

Зовсім скоро, 14 жовтня, ми будемо відзначати молоде, але дуже важливе для нашої країни свято - День захисника України. Воно було запроваджене в 2014 році в результаті реакції на збройну агресію Росії та підсилення проєвропейських тенденцій відмови від радянських символів і свят, зокрема, від Дня захисника Вітчизни.

Президент України Петро Порошенко у своєму виступі під час військового параду в Києві 24 серпня 2014 року відзначив: «Україна більше ніколи не відзначатиме це свято за військово-історичним календарем сусідньої країни. Ми будемо шанувати захисників своєї Батьківщини, а не чужої!».

Сучасні українські письменники не можуть бути осторонь подій, які відбуваються у нашій країні, а тому з під їх пера виходять  книги, які через людські долі та характери відображають реальну картину сьогодення. Ці твори просякнуті патріотизмом і боротьбою, вони правдиві і драматичні. Читаючи їх, щемить душа, але вони спонукають нас до переосмислень, пізнання, гартують дух та невимовну повагу до захисників рідної землі.

Пропонуємо невелику добірку саме таких книг. Всіх їх можна придбати, а можна  взяти почитати у нас, адже вони вже мешкають на полицях нашої бібліотеки!

Головна книга цієї війни 

 Лойко, С. Аеропорт 
/ Сергій Лойко. – К. : Брайт Букс, 2015. - 328 с.

"Найсучасніший аеропорт в Україні і один із найкращих і оснащених у Європі. Побудований, до речі, до чемпіонату Європи з футболу всього три роки тому. Тепер він нагадував Олексію обсмоктаний морськими хижаками скелет динозавра або левіафана, викинутий на берег невблаганною бурею жорстокої долі."

Сергій Лойко - фотограф, перекладач, письменник та кореспондент "Лос Анджелес Таймс", який був єдиним іноземцем (американцем російського походження), який побував у Донецькому аеропорту під час бойових дій.

Ці чотири дні змінили уявлення світу про війну на Сході України, адже світлини, відзняті Сергієм, розійшлися світом і отримали престижні відзнаки, а в Москві на його репортаж відгукнулися глухою люттю. 

"Аеропорт" — якісно написаний нон-фікшн, пронизливий репортаж, гіркий текст, що його мусить прочитати кожен українець

Головна лінія роману розгортається протягом останніх п'яти днів з більш ніж 240-денної оборони аеропорту. Це той період, коли автор безпосередньо був у бойових умовах поряд з українськими військовими. 

За сюжетом книги разом з кіборгами в Аеропорту знаходиться американський фотограф, який з певних причин переживає цю необов'язкову війну як особисту драму. Через його очі, немов у калейдоскопі, в перервах між боями, читач бачить всю історію з Майдану до знищення Аеропорту.

Придбати книгу онлайн

Переможець Гранд-Коронації 

Вдовиченко, Г. Маріупольський процес 
: роман / Галина Вдовиченко ; передм. В. Лиса. - Харків : Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2015. - 288 с.

…Я бачив пекло, бо я був під Іловайськом. Усі мої побратими загинули, а то були люди зі щирого золота. Мене врятувала дівчина з-під Маріуполя, яка любила розмальовувати контурні карти й сидіти на черешні.

У літературному конкурсі "Гранд Коронація Слова" книга "Маріупольський процес" Галини Вдовиченко в номінації "Романи" здобула перемогу. І це не дивно, адже письменниця дуже майстерно змогла передати стосунки двох людей, які знаходяться по різні боки війни: полоненого бійця та сепаратистки.

За словами Володимира Лиса, це роман про пізнання людини людиною, про ламання стереотипів щодо "західників" і "східняків" крізь звичайні людські почуття, про відкриття через це пізнання самого себе, світу та перемогу цих почуттів над жорстокістю й абсурдом цієї, як зрештою, і всілякої війни.

Український боєць, доброволець Роман зі Львова, потрапляє у полон до «ополченців», колишніх пересічних хлопців-«гопників», що з початком подій стали сепаратистами й отримали зброю. 

Над бранцем знущаються і б'ють, але якось сестра одного з бойовиків, яка проживає в селі неподалік Маріуполя, просить отримати воїна у якості «робочої сили». Така пропозиція у логіці війни не особливо здатна подивувати – і, відповідно до одвічних воєнних традицій, Роман став рабом на звичайному українському сільському обійсті.

Звісно, з часом стіна ворожості між «фашистом» і «сепаркою» дає тріщину. А згодом виникають почуття й усі, з ними пов'язані, проблеми.

Придбати книгу онлайн

"Найгарячіша" книга автора

: збірка / Василь Шкляр. - Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2015. -  304 с. 

"Вибухи стрясали землю вже тут і там, кулі чухрали на деревах гілля і листя, а сливи не падали. Не знаю, що мені сталося. Я підійшов, зірвав одну - круглу, чорну, солодку, як мед. Світ крутився довколо мене, а я стояв і їв - може, востаннє в житті? - чорну сливу. 
І стояло наді мною високо в зеніті сонце, я дивився на нього і зовсім не мружився, бо воно не пекло, не палило і вже не світило.
Сонце було чорне."

Автор книги називає її думою. А ще "найгарячішим" твором, адже він про воїнів, які тримають у свої дужих руках молоде українське сонце, глибоко відчувають коріння рідної землі, міцний зв'язок із своїми прабатьками, і тому Чорне сонце не спалило їх душ.

Василь Шкляр не збирався найближчим часом писати про війну, адже вважає, що ці події потребують поглибленого осмислення. Однак історія "азовців" виокремилась саме в такий жанр - дума про братів.

Усі герої книги - реальні хлопці. Це перший твір автора, де не змінено жодного прізвища, жодного позивного, усе так, як є.

«Чорне сонце» - це короткий епос про російсько-українську війну очима бійця полку "Азов", підготовку до операції під Іловайськом, настрій бійців «Азову». Це глибока, сповнена смутку, болю й надії оповідь хлопця, котрого честь і сумління змусили взяти до рук зброю. 

До цієї книжки, окрім "Чорного Сонця", увійшли твори "Танець під чортову дудку", "Крук - птаха нетутешня", "Останній шанс Захара Скоробагатька", "Високі гори у Ялті", "Цілком таємні історії".

Можна сказати, що з одного боку, це повість, написана з натури, а з іншого - художній твір. Це не документалістика, у творі передано дух... І це головне.


За матеріалами:  gazeta.dt.ua,   vsiknygy.net.ua, chytomo.com,  Фесевич, Л. Хунта і всі-всі проти Кремля / Леонід Фесевич, Світлана Ковальова // Вечірній Київ. - 2015. - № 39. - С. 8.

Дякуємо Вам за увагу до публікацій нашого блогу.
Будемо щасливі бачити Вас в числі постійних читачів (сайдбар членів блогу ліворуч).


Немає коментарів:

Дописати коментар

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...