Впродовж усієї своєї історії влада намагалася відгородити звичайну людину від "згубного" впливу деяких книг.
Пропонуємо вашій увазі 10 літературних творів, заборонених в різних країнах та в різні епохи.
Втім, це аж ніяк не завадило їм зайняти свої почесні місця в низці шедеврів світової класики.
Втім, це аж ніяк не завадило їм зайняти свої почесні місця в низці шедеврів світової класики.
"Декамерон" Боккаччо часто називають "Людською комедією", за аналогією з "Божественною комедією" Данте. Спершу книга не знайшла активної підтримки у читачів, проте з винаходом книгодрукування "Декамерон" став одним із творів, які найбільше видавалися в Європі.
Церква різко засуджувала твір, кажучи про аморальність книги. У 1559 році її навіть включили в Індекс заборонених книг. І поширювалася вона в сильно відредагованому вигляді. Сьогодні "Декамерон" не тільки можна знайти в будь-якій бібліотеці, за ним знімають фільми та пишуть художні полотна.
Твір Макіавеллі був спрямований проти закулісних інтриг, чвар і політичного перевороту в Італії XV століття: автор виступав за сильну державу, яка зможе об'єднати безнадійно розділену Італію, а також закликав вигнати іноземних правителів.
Але в 1559 році всі праці Макіавеллі потрапили в "Індекс заборонених книг" папи Павла IV, в категорію "під абсолютною забороною". Складений Святою інквізицією, за розпорядженням папи Павла IV, "Індекс" забороняв католикам читати твори, включаючи "Державця", і навіть мати їх екземпляри.
Роман одного з видатних письменників минулого століття Бориса Пастернака вийшов у друк в 1957 році в Мілані. У Радянському Союзі, книгу сприйняли негативно. Радянські літератори критикували письменника за досить негативне ставлення як до Жовтневої революції 1917 року, так і до подальшого розвитку країни.
Між тим, в 1958 році Борису Пастернаку була присуджена Нобелівська премія "за значні досягнення в сучасній ліричній поезії, а також за продовження традицій великого російського епічного роману".
Вперше офіційно "Доктор Живаго" був опублікований лише в 1988 році.
У 1864 році Ватикан помістив "Червоне і чорне", а також всі "любовні романи" Стендаля в "Індекс заборонених книг". Заборона була підтверджена в 1897 році папою Львом XIII. Романи залишалися в списку аж до останнього видання "Індексу", що вийшло в 1948 році і мало силу до 1966 року.
У Росії книга була заборонена в 1850 році Миколою I, чий девіз у кампанії з придушення ліберальної думки був "самодержавство, православ'я, народність". У 1939 році, в ході схожої кампанії в Іспанії, роман був вилучений з бібліотек диктатурою Франсиско Франко.
В романі описуються події Першої світової війни від імені звичайного солдата, Ремарк писав про "втрачене покоління", чию долю скалічила війна.
Видавці вважали, що через 10 років після війни книга на таку тему не викличе інтересу, проте саме вона стала одним з найзнаменитіших антивоєнних романів минулого століття і найвідомішим твором письменника.
Але в 1933 році книги Ремарка були заборонені в Німеччині, оскільки не ідеалізували роль німецьких військових у Першій світовій. Нацисти спалювали книги Ремарка зі словами: "Ні - писакам, відданим героям світової війни. Хай живе виховання молоді в дусі справжнього історизму!".
Роман Орвелла був опублікований в 1949 році і вважається одним з найвідоміших творів у жанрі антиутопії. Найчастіше роман звинувачували в аморальності та блюзнірстві.
У Радянському Союзі книга була заборонена до 1988 року. Критики відзначали, що пристрій тоталітарного суспільства, описаного Оруеллом в "1984", запозичено в Радянському Союзі в період диктатури Сталіна, а також гітлерівської Німеччини. За опис тоталітарного ладу в романі Оруелл ставав як жертвою цензури в соціалістичних країнах, так і об'єктом критики з боку лівих кіл на Заході.
Але в 2009 році газета "The Times" включила роман "1984" в список 60 кращих книг, опублікованих за останні 60 років, а журнал "Newsweek" поставив роман на друге місце в списку ста кращих книг всіх часів і народів.
"Заїр", Пауло Коельо
У лютому 2011 року влада Ірану без жодних пояснень заборонила публікувати в країні твори бразильця Пауло Коельо.
У своєму блозі письменник розповів, що іранський видавець Араш Хезафі запропонував Коельо поширювати його книги через Інтернет. Тому Іран став єдиною країною, в якій книги Коельо можна купити тільки в інтернет-магазинах.
Тим часом, за останні 12 років в Ірані було продано близько шести мільйонів копій творів Коельо. Втім, у 2005 році Іран заборонив книгу Коельо "Заїр". Співробітники іранських секретних служб на одній з книжкових ярмарок навіть конфіскували нерозпродані екземпляри роману. Тоді причина подібного рішення влади теж залишилася невідомою.
"Куховарська книга анархіста", Вільям Пауелл
Ця напівлегендарна книга - посібник з виготовлення наркотиків, зброї, отрут і вибухових пристроїв з підручних матеріалів та речовин. Тут є сторінки, присвячені коктейлю Молотова, книжкової міни-сюрпризу, рецепт приготування ЛСД на кухні та креслення технологічного обладнання для виробництва сльозогінного газу.
Книгу в кінці 1960-х написав американець Вільям Пауелл на знак протесту проти війни США у В'єтнамі. Через потенційну небезпеку книгу постійно вилучали з обігу спецслужби різних країн. Вважається, що до початку 1990-х років в "Куховарській книзі" залишився лише один розділ з початкового тексту - про наркотики.
Сьогодні куховарську книгу (у вихолощеному вигляді) можна купити в США, однак у багатьох країнах вона так само заборонена.
У 1920 році нью-йоркське Суспільство з викорінення пороку подало позов, звинувативши видавців у поширенні порнографії, і в 1921-му "Улісс" був заборонений, проте судовий розгляд став для нього хорошою рекламною кампанією.
У 1933 році видавництву Random House вдалося зняти заборону і домогтися першої публікації роману в США. В ході процесу "Сполучені Штати проти книги під назвою "Улісс" суддя відхилив звинувачення в непристойності, заявивши, що незважаючи на "незвичайну відвертість" роману, він "не знайшов ніде в романі нічого, щоб збуджувало хіть".
Втім, до того моменту в країні вже існувало безліч піратських копій "Улісса". На батьківщині письменника, в Ірландії, роман вперше було видано лише в 1939 році.
Після публікації роману про сімейне життя, позашлюбний зв'язок і самогубство докторської дружини, з 1 жовтня по 15 грудня 1856 року в журналі "Ревю де Парі", автор був звинувачений в образі моралі та разом з редактором журналу був притягнутий до суду в січні 1857.
Скандальна популярність твору зробила його відомим, а виправдовувальний вирок, від 7 лютого 1857 року, робив можливим в тому ж році опублікування роману окремою книгою. Але вже в 1864 році роман "Пані Боварі" був внесений Ватиканом до "Індексу заборонених книг".
Джерело: Читать - модно, немодно не читать, comments.ua
Дякуємо Вам за увагу до публікацій нашого блогу.
Будемо щасливі бачити Вас в числі постійних читачів (сайдбар членів блогу ліворуч).
У цих книгах тільки ПРАВДА.
ВідповістиВидалити"Правду говорио и приятно..." (Булгаков)
Та чи хочемо ми, люди, чути правду про себе?..
Дякуємо за Ваш коментар, пані Людмило! Джерело нашої віри і надії — правда. (Анрі Барбюс)
Видалити