Хайку – окремий жанр, що виділився з хокку в ХVII столітті. Хайку перетворився в самостійну форму мистецтва завдяки двом майстрам: Мацуо Басьо і Уесіма Оніцура. Це короткий, лише в три рядки вірш, родом з Японії. У ньому немає рими, і тільки ритм відрізняє його від прози. Почуття передаються опосередковано – через образи природи, окремі деталі навколишнього світу.
Хайку не містить повчань. Його завдання – створити поетичну картину, яка збентежить душу та заставить читача замислитися. В цих віршах не прийнято писати про кохання, а також релігію та політику.
І зимування - святоЯкщо в твоєму серці -Квітуча слива!
Ці три рядки написані Мацуо Басьо. Саме його вважають головним поетом цього жанру. До речі, люди, які пишуть хайку, називаються хайдзинами.
Також з хайку пов’язані такі японські імена як Йоса Бусон, Кобаясі Ісса, Масаока Сікі. Цей жанр привертав увагу і українських поетів, приміром В. Коломійця. А над перекладами хайку в Україні працювали Микола Лукаш, Іван Бондаренко та Геннадій Турков.
Кожний може прочитати хайку по-своєму, знайти співзвучність своїм думкам. Щоб осягнути такі вірші потрібно тонко сприймати природу, вміти насолоджуватися виглядом звичайної квітки чи пташки. У сучасному світі техніки, бетону та заліза людині все важче побачити красу природи. Тому, коли ви втомитесь від метушні, візьміть в руки книгу з поезією японських хайдзинів, і відчуйте як спокій наповнює ваше серце. А ще краще – спробуйте себе в ролі автора хайку…
Весняний дощ!Шкода мені людей,Які не вміють вірша написати.Йоса Бусон
Дякуємо Вам за увагу до публікацій нашого блогу! Долучайтесь до нас у соціальних мережах! Будемо щасливі бачити Вас також серед постійних читачів (сайдбар членів блогу ліворуч).
Немає коментарів:
Дописати коментар