Шантарам Ґреґорі Девіда Робертса

«Шантарам» - один із найбільш вражаючих романів початку 21 століття. Це сповідь людини, яка зуміла вибратися з безодні і вціліти, протаранити всі списки бестселерів і заслужити захоплені зрівняння з творами кращих письменників нового часу, від Мелвіна до Хемінгуея.

В основу книги австралійського письменника Ґреґорі Девіда Робертса, покладено події життя самого автора. Сюжет розгортається в Індії, в Бомбеї 1980-их років. Ґреґорі Девід Робертс, як і герой його роману, багато років ховався від закону. Розпочалося все після розлучення з дружиною, адже його позбавили батьківських прав і він не міг бачитися з дочкою. Це слугувало депресії, яка переросла в захоплення наркотиками  і, врешті-решт, герой потрапив до в'язниці.

Зі слів автора, саме після арешту він почав переосмислювати своє буття - «Коли мене затримали у Франкфурті у 1990 році і посадили у в'язницю для терористів, я встав на шлях покути. Я більше не хотів бути ніким. Я хотів повернутися до Австралії або Індії, щоб почати нове життя.» У австралійській в'язниці Ґрегорі взявся за перо. Він починає писати роман, який згодом прославить його на весь світ. Наглядачі кілька разів знищували рукописи, але Девід вперто продовжував працювати над книгою.

Після звільнення, роман допрацьовується і видається. «Шантарам» справив ефект бомби, що розірвалася. Такої пронизливої, захоплюючої оповіді, викладеної хорошою мовою, публіка і критики не бачили давно. Згодом Робертс написав сценарій, і роман вийшов у світовий прокат.

Роман тримає в напрузі з найперших слів, а після прочитання всім тілом відчуваєш дрібне тремтіння, і не розумієш як жив раніше. Коли автор розповідає історії зі свого тюремного життя, життя в нетрях, то часом пересмикує. Адже він розповідає про життя, яким воно є насправді без прикрас.

Протягом всієї книги читач переживає весь можливий спектр емоцій. Але одне почуття залишається незмінним під час всього читання - співчуття: головному герою, бідному індійському народу, людям з непростими долями, дітям, життю і любові. Тій любові, яка поглинає без залишку, яка штовхає людей на божевільні вчинки. Ось так описує свої враження одна з читачок Шантараму:

«Мене збивав сморід нетрів, які я потім полюбила. Я плакала від втрати друзів, якими дорожила. Я любила до втрати пульсу, коли це неможливо. Ми все життя шукаємо, чим заповнити рани і діри в душі і серці. І ти не знаєш, де їх залатають, в нетрях або замку, а може навіть на полі битви. Та це й не важливо. Важливо ловити цей момент, цю мить. Нічого не дається просто так. Якщо до тебе тягнуться, як до єдиного, це честь, а не тягар. Якщо з тобою щиро привітні, це радість, а не даність. Ось чому вчить ця книга. Любові. Вона просякнута нею, вона нею дихає, вона наповнює тебе, навіть кровоточить вона любов'ю. Як сильно! 
Дуже давно я не відчувала такого сильного захоплення, аж до мурашок, до злості на те, що вона закінчилася і при цьому зі спокійною радістю, що я доторкнулася до цього. Так хочеться і далі занурюватися в цю атмосферу, в ці авантюри, в це життя. Я знову хочу пройтися по бомбейській вулиці. Я знову хочу відчути цей насичений смак реальності, приправлений карі, небезпекою і звичайно любов'ю.»

Книга змушує задуматися про своє життя, переосмислити і поглянути на нього з іншого ракурсу. Вона також вчить любові, дружбі і вірі. Вона оригінальна, сюжет не типовий. Є чим захопитися і над чим подумати.

Хтось каже, що йому важко освоїти такий обсяг. Хтось не витримує і кидає читання, не дійшовши до другої частини роману, виправдовуючись «нудною розповіддю», великою кількістю висловлювань на хінді, маратхі, німецькою та французькою. 

Для одних Шантарам - це найкращий твір, який довелось прочитати. Для інших - суцільне розчарування, і одна лише анотація вже викликає незадоволення. Але щоб зрозуміти своє ставлення до книги, потрібно її прочитати. Роман може дуже сподобатися або дуже не сподобатися, але байдужим навряд чи залишить.

За матеріалами: mybook.ru, www.livelib.ru

Дякуємо Вам за увагу до публікацій нашого блогу. Будемо щасливі бачити Вас в числі постійних читачів (сайдбар членів блогу ліворуч).