Пропонуємо цікаві книги, які покращать ваші знання з української!
Це – не стандартні підручники з укрмови, а цікаві словники та посібники, що стануть вам у пригоді.
«Слова, що нас збагачують. Словник вишуканої української мови», Тарас Береза
У словнику зібрані призабуті та вилучені численними актами і наказами слова, які донедавна вважалися «націоналістичним», а ще раніше – навіть «петлюрівським» чи «бандерівським» набутком української мови. Кожне з них взяте з творчості того чи іншого відомого письменника чи перекладача, тож у вишуканості чи доречності зібраних слів сумніватися годі.
Від «баляндрасів» (пусті, веселі розповіді) до «шалапута» (легковажна людина) і «шапкувати» (знімати шапку, вітаючи когось) та від «моріжку» (густа трава) до «бевзя» (холопа) та «шаленця» (безумця) – складається черговий лексикографічний проект видавництва, що «Авторської кухні словників». І це цілком «продуктивна» тактика, бо поки суспільство визначається з тим, якого воно роду-племені, і чи потрібна йому реформа правопису, автор словника упорядковує все ж існуючу, але вилучену з широкого обігу мовну спадщину.
«Словник сучасного українського сленгу»
Сучасний лінгвіст, як знати, покликаний не таврувати «неформальний» мовний феномен, як «вуличний» негатив, а проаналізувати його функцію в побуті. Зокрема у цьому словнику під терміном «сленг» мається на увазі не-літературна лексика, що вказує на «неформальний» статус співрозмовника, і пропонуються її різновиди з «кримінального», «наркоматського», «молодіжного» та «військового» неформату. Навіть матірна лайка класифікується у словнику не як заборонений плід «вуличної» культури, а як невід’ємна категорія літературного тексту.
Втім, ілюстративний матеріал від цього не дуже потерпає. Музичні джерела у словнику представлені цитатами з «Братів Гадюкіних», «Танку на майдані Конго», «Таліти Кум» і «Тартаку». З літературних маємо вибране з Покальчука, Винничука і Жолдака, Подерв’янського, Андруховича і Ульяненка, Жадана, Дністрового і Дереша, а також з усіх поколінь наших феміністок: Забужко, Сняданко, Поваляєвої, Карпи і Пиркало. Здавалося, без таких словників говорити про сьогоднішню культуру немає сенсу, адже вони нормалізують соціальну систему заборон і сприяють порозумінню між «неформальнии» верствами населення.
«Соняшник. Поезії 1960-1970 років», Іван Драч
…У своїх поетичних симфоніях і поемах, де зазвичай оспівувалась роль прогресивного людства, громадянський обов’язок і високі естетико-гуманістичні принципи виховання, Іван Драч завжди виглядав таким собі незламним Прометеєм. Поет і патріот, людина і депутат, до недавнього часу він входив до першого, ще беззубо-ліберального «письменницького» складу Верховної Ради. Що ж до творчості, то у недалекому минулому він писав про народну історію («Шабля Богдана Хмельницького»), керував світовими політичними процесами («Зоря і смерть Пабла Неруди»), залишаючись поетом і громадянином.
Формально «бунтарська» поетика його дебютного «Соняшника» (1962), «Протуберанців серця» (1965) і «Балад буднів» (1967) лише наслідувала заборонених в ту пору символістів з футуристами. Іноді її вистачало лише на одіозні назви на зразок «Балади ДНК – дезоксирибонуклеїнової кислоти» чи «Жартівливої балади про теорію відносності». Адже часи були такі, що навіть сам автор визнавав: «Я пам’ятаю, Ленін пильно стежив / за кожним моїм порухом і поглядом, / І він сказав, як смертнику, мені: «У Сонці Правди – ніж. Лети туди. / Врятуй планету. Сонце порятуй».
«Ліна. Триста поезій», Ліна Костенко
…Без сумніву, найвідоміша з патріотичних поеток сучасності Ліна Костенко якнайкраще надається до цитації. Утім, чи цитують її сьогодні? «Де ж мого слова хоч би хоч луна?» – питається, авторка «300 поезій», і згадується при цьому самий лише Тарас Шевченко: «Нас тут триста, як скло, товариства лягло».
Хай там як, але до збірки «полеглих» у ній віршів – «найповнішого вибраного поетеси за часів «Незалежності» улюбленої української авторки кінця другого, початку третього тисячоліття – увійшли найвідоміші її твори з різних періодів творчості – від ранньої поезії до сьогодні, а також уривки з романів та поем. «Поет не буде ширмою для вбивць…», «Берестечко», «Маруся Чурай» – тодішня Ліна Костенко сприймалася за розум, честь і совість нашої епохи.
Натомість сьогодні у гіпертрофованій повазі до шістдесятників вчувається щось ірраціональне. «Мені здається, що ця книжка має бути в кожній родині», – фантазує видавець «300 поезій», і навряд чи з якихось ідеологічних причин, адже віра у націонал-більшовизм тодішніх українських інтелектуалів у нинішній прагматичний час не витримує жодної критики. Скоріше за все, спрацьовує магія імен і назв, якими зазвичай оперують патріоти-видавці, згадуючи ревізію морально-етичних цінностей, яка відбулась у далеких 1960-х роках. Можливо, в контексті майбутніх нагород змінить свою думку на український світ також нобелівський комітет, якщо включить ностальгію до переліку своїх «відбіркових» чеснот.
«Майстер», Колм Тойбін
Мовна ситуація у цьому романі про письменника, який перенісся з Америки до Європи у пошуках слави і грошей, нагадує українську часів Валуєвського циркуляру та Емського указу. Тож не дивно, що криза середнього віку руйнує всі плани, змушує ненавидіти театр, для якого пише герой, і чекати натхнення, шукаючи його в оточуючому житті. Набридлі зустрічі, щоденні інтриги, театральні лаштунки. Згадуються і трапляються такі уславлені імена-постаті, як Альфонс Доде, Оскар Уайльд, Натаніель Готорн, автор роману «Червона літера».
У романі, крім сюжетних ходів та фабульної інтриги, не бракує роздумів героя про природу творчості та причини занепаду, і насамперед – мови. «Вона навіть почала вивчати кельтську мову і вважає, що в ній існує безліч красивих слів і виразів, – кажуть про одну з героїнь роману. – А ще вона каже, що ця мова є набагато старішою, ніж навіть грецька й турецька.- Мені здається, що мова називається гельською, – сказав Вільям. – Ні, кельтською, – відповіла леді Волслі. – Леді Ґреґорі запевнила мене в тому, що то є кельтська, і я шкодую, що не знала про неї, коли була в Ірландії».
Дякуємо Вам за увагу до публікацій нашого блогу! Долучайтесь до нас у соціальних мережах! Будемо щасливі бачити Вас також серед постійних читачів (сайдбар членів блогу ліворуч).
Немає коментарів:
Дописати коментар