неділя, 24 листопада 2019 р.

«Зігріваючі» книги

Часом нам хочеться душевного тепла. Хочеться ароматного чаю, тихих зустрічей з рідними або найближчими друзями. І, звичайно ж, хороших книг, здатних гріти серце.

Літературні твори бувають різними, деякі з них навівають смуток, якого в житті і так вистачає. Інші дають ґрунт для глибоких роздумів, занурюючи людину в кокон власних думок на багато днів. Це теж не завжди актуальне читання. А от добрі, світлі книги, що дарують не сплеск позитиву, а рівне душевне тепло, підходять для людини в стані легкої меланхолії найбільше. 

Пропонуємо добірку кращих творів, які допоможуть зігріти душу й серце та позбутися від нудьги.


«Записник. Сторінки нашого кохання», Ніколас Спаркс 

Це перший опублікований роман автора, на написання якого його надихнула історія життя бабусі й дідуся його дружини, які прожили у шлюбі понад 60 років. Саме така любов, яку герої пронесли крізь все життя, змальована у «Щоденнику пам’яті», що став бестселером одразу після виходу. Наскільки ця книжка схожа на тисячі інших історій про кохання, настільки ж вона відрізняється від них. 

Роман відроджує віру у справжнє чисте почуття та можливість бути поруч всупереч усім перешкодам. І так хочеться вірити, що така зворушлива і чуттєва історія двох закоханих сердець – Ноя та Еллі – трапляється і в реальному житті.


«Просто разом», Анна Гавальда

Ця книжка про чотирьох самотніх, забутих й загублених французьких диваків. Камілла – мовчазна художниця-інтелектуалка, що вдається до найдивніших форм знущання з себе – працює ночами прибиральницею, живе у холоді й морить себе голодом. Батько помер, коли вона була маленька, мати ж постійно влаштовує істерики. Камілла робить все, щоб спотворити себе й не бути ніколи нікому зобов’язаною.

Її сусіди Франк і Філібер не менш дивні й розгублені, ніж вона. Франк – молодий кухар, який постійно працює чи спить, а якщо не робить першого чи другого, то проводить час із не надто перебірливими панянками. Покинутого й обділеного батьківською любов’ю, його виховала бабуся Полетта, про яку тепер він має дбати – перелом шийки стегна це вам не жарти. Полетта нічого не шкодувала для свого онука, який зник одразу, як підріс, а тепер полишив її у будинку для літніх людей. І Філібер – делікатний і сором’язливий інтелігентний заїка, що продає листівки та добре знається на історії.

Усі вони заплуталися й заблукали у власному житті. Лиш оселившись разом, вони не тільки віднайшли тепло, а й самих себе. А ще книжка засвідчує, що яким би відлюдкуватим й дивним ти не був та як би не закривався від людей, завжди знайдеться такий самий дивак. 

Історія закінчується так, як і мусять закінчуватися казки. А хепі-енди восени ніколи не бувають зайві.


«Чужак», Макс Фрай

Це винятково мудра книга Макса Фрая, яка не розгубила свого тепла незважаючи на те, що занурює у фантастичні світи. Йдеться про людину, яка потрапила в інший світ і ніяк не пристосовується до нового життя, влипає в історії та складні ситуації. Однак на допомогу їй приходить Сотофа, жінка похилого віку, що накопичила величезний життєвий досвід і готова поділитися ним.

Незважаючи на те, що в подальшому читачеві належить познайомитися із справжньою особистістю бабусі, дізнатися, що її зовнішній вигляд був всього лише маскою, ця книга здатна огорнути теплом. Тут будуть і вечірні бесіди за чаєм, і домашні пиріжки, і багато іншого



«Тінь у дзеркалі», Катерина Міхаліцина

Ця збірка віршів насправді на всі пори року, бо вона про природну циклічність і циклічність людського життя. Катерина Міхаліцина – поетеса, яка відчуває кожну стеблину й комашку, відчуває світ як людина, що змогла не загубити у собі дитину. Її поезія напрочуд інтимна, але водночас така, коли кожне слово ніби про вас.

Коли відкриваєш вірш на випадковій сторінці – і ніби хтось підглянув тобі в душу і виклав усе те словами, сповненими ностальгією, спогадами, коханням, розпачем чи самотністю. Коли про осінь пишуть так, як ніхто не пише: «ця пора / коли з густого зела / раптом вилуплюються жовті гарбузи / коли шкіра виловлює сонце / крізь густе решето хмар / коли знову хочеться цілуватися / і тулити плече до плеча…». Це поезія, що відкривається перед читачем оголеною душею і злущує з нього шкарлупу дорослості й байдужості. 

Особливої уваги заслуговує цикл «Дні наших дерев» – вірші-історії про дерева, які були колись у житті поетеси і які навіки закарбувалися в її пам’яті спогадами про батьківський сад, дідову сливу, карпатську смереку… Один вірш – а перед очима наче цілий фотоальбом.



«Сенсей. Споконвічний Шамбали», Анастасія Нових

Розповідь Юності про зіткнення з Мудрістю на перший погляд здається наївністю. Але це буденне сприйняття  лише ілюзорний бар’єр, майстерна пастка, розставлена нашим Его на шляху до бездоганності Духа. Той, хто здолає її, відкриє для себе набагато більше, аніж він міг сподіватися. Хвала Переможцю  бо Знання буде йому нагородою, бо таємне стане для нього явним.

У цій добрій книзі читач знайде відповіді на найважливіші життєві питання... Вона з розряду тих книг, які відкриваєш на будь-якій сторінці і зачитуєш, знаходячи там щось своє сокровенне.

Книга складена за нотатками із особистого щоденника колишньої десятикласниці, що відображають події 1990-1991 років.



«Помаранчева дівчинка», Юстейн Ґордер

Розказати хоч трохи про сюжет цієї повісті – значить жорстоко зіпсувати задоволення тим, хто ще не знайомий з одним із найкращих творів норвезького письменника і світової літератури загалом.

Це книжка-деталь, книжка-настрій і книжка-мрія, де одна випадкова осіння зустріч у трамваї переростає в історію життя. Важелезний паперовий пакет, вщент наповнений стиглими помаранчами; старий оранжевий пуховий анорак; Помаранчева дівчинка і Ян Улав – деталі, які витворюють казку трьох людей.

За настільки романтичною історією Ґордер піднімає багато важливих питань: що таке час; що таке життя і смерть, якщо обираючи життя, обираєш і смерть; що таке любов і що таке надія; що таке Всесвіт і що таке диво. «Хто ніколи миттю не жив, той наче не живий. А ти живий?».

Є ще одне важливе питання, яке батько одинадцять років тому ставить своєму вже дорослому на момент оповіді синові. Але ні слова більше – читайте! І нехай вас огорне ніжністю, теплом батьківських рук, казкою, що стає реальністю, і коханням, від якого метелики літають всередині.



«Історія Енн Ширлі», Люсі Мод Монтгомері

У цьому оповіданні автор Люсі Мод Монтгомері розповідає про дівчинку Енн, руду веснянкувату дівчинку, звичайну дитину. Але чи бувають діти звичайними? Кожна з них бачить світ по-своєму, рамки науки і освіти ще не обтесали їх розум, вони не перестали вірити в чудеса. І ця дівчинка теж бачить світ зовсім по-своєму, присутність чудес в повсякденному житті для неї абсолютно очевидна. 

Читаючи книгу, яка розповість про її дорослішання, можна тільки дивуватися – навіть подорослішавши, вона змогла зберегти свою доброту і чистий погляд на світ.



«Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка», Фенні Флегг

Роман позбавлений будь-якої хронологічності та являє собою цікаве сплетіння сюжетних ліній – вирізки з тижневика «Бюлетень Зупинки» й історія родини Тредгуд у маленькому містечку Алабами 1920-х років переплітаються з життям домогосподарки Евелін Коуч, яка протягом 1985-1986 років відвідує свою свекруху в будинку для людей похилого віку «Рожева тераса».

Життя героїв сповнене драматичних подій і щасливих моментів, поразок і перемог, ненависті й любові. Ви й не помітите, як поринете в книжку з головою та все більше потребуватимете, як і Евелін Коуч, нової зворушливої історії про Зупинку від Ніні Тредгуд. Після прочитання не захочеться розлучатися з шаленою Іджі Тредгуд і милою Руфью Джемісон, з красенем Бадді Тредгудом і мужнім Культяшкою. 

У кінці книжки можна знайти кілька рецептів страв, які кожен охочий міг скуштувати в кафе «Зупинка»: кукурудзяний хліб, пиріг з кокосовим кремом, смажена шинка з червоною підливкою, кукурудза під білим соусом, солодкий батат і, звісно, смажені зелені помідори!



«Листи з Литви / Листи зі Львова», Мар’яна Савка, 
Маріанна Кіяновська

Чуттєва збірка двох поетес, двох подруг писалася восени і про осінь. «Осінь іде в міста. / Рідна, чекай листа». Листи-вірші, які авторки щодня віртуально надсилали одна одній – Мар’яна Савка зі Львова, а Маріанна Кіяновська з Паланги – увібрали в себе дуже багато інтимного й відвертого. Жінки ділилися одна з одною наболілим і водночас намагалися в поетичних рядках зафіксувати мить життя, сповнену щоденних турбот, творчої праці, дитячого сміху, випадкових зустрічей, приємних спогадів.

Поезія увібрала в себе швидкоплинне й вічне, буденне й мудре, ніжне й сильне. Два голоси, що пов’язалися листами, ніби ниточками, відгукуються на біль і радість одна одної. 

Із цією книжкою хочеться обійматися, бо вона вся – суцільне естетичне задоволення. Вплетені між листами фотоілюстрації – той невіддільний штрих, що надає збірці гармонійної цілісності й довершеності. Кожна зі світлин наче прочиняє віконце до найсокровеннішого, до того, що надихає до поезії й життя.



«Теплі історії до кави», Надійка Гербіш 

Якщо ви ще не читали цю збірку невимовно теплих і душевних оповідань, то саме час це виправити. Головна родзинка видання – світлини, які супроводжують новели і автором яких є сама Надійка Гербіш.

Кожна історія – це ковток радості й суму, кохання й втрат, мрій і розчарувань, а також нестримного бажання відкривати чужі міста й країни. Їхні герої – звичайні жителі невеличких міст, закохані, розгублені, розчаровані, вразливі, щирі й такі, що здатні знаходити щастя в деталях і насолоджуватися буденними речами: ранковим кавуванням, посиденьками у кав’ярні, плетенням шарфів, листуванням.

Книжка розчулює, надихає, зігріває й викликає відчуття спокою, гармонії з собою і світом.








Дякуємо Вам за увагу до публікацій нашого блогу! Долучайтесь до нас у соціальних мережах! Будемо щасливі бачити Вас також серед постійних читачів (сайдбар членів блогу ліворуч).

Немає коментарів:

Дописати коментар

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...